ДРІ́МКИ, ів, мн., розм. Те саме, що дрімо́та. Сієм соньки, сієм дрімки, Сієм забудьки… Щоб тут люди не ходили, Щоб цю гору не будили (Вас., III, 1960, 270); Між зморщок вулиць, по тротуарах притаїлися дрімки (Мушк., День.., 1967, 34).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 418.

Дрі́мки, ків, мн. Дремота. Соньки-дрімки в головоньки. Мил. 36.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 445.