ДРІБЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., розм. Робити маленькі, дрібні кроки, швидко перебираючи ногами. Рухливий чоловічок в тій хвилі найшовся коло велета, дрібцюючи довкола нього (Фр., V, 1951, 308); Вона.. смішно дрібцювала на тонісіньких каблучках, аж дивно було, як вона їх ще не зламала (Збан., Мор. чайка, 1959, 79).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 417.