ДРІБОТІ́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. дріботі́ти і звуки, утворювані цією дією. Клацання підків по брукові й дріботіння сотень каблуків по тротуару з кожним часом збільшувалось (Панч, І, 1956, 78).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 416.