ДРІБО́К, бка́, ч. Те саме, що дрі́бка 2. Стіл був застелений білою скатертею, а на столі лежав хліб з дрібком солі зверху (Н.-Лев., II, 1956, 224); В цей день мати застилала стола новою скатертиною, клала посеред столу хлібину із дрібком солі, сама ходила якась помолоділа, всім задоволена (Збан., Єдина, 1959, 272).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 416.

Дрібо́к, бка, м. Кусочекъ, крупинка (о соли, напр.). І не раз, і не два траплялось, що в хаті не було ні дрібка соли, ні сухого сухаря. Левиц. І. 73. Ум. Дрібочо́к.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 444.