ДРІБНИ́ЧКА, и, ж.

1. Зменш, до дрібни́ця. Юнакам кожна справа здавалася дрібничкою (Тулуб, Людолови, І, 1957, 46); У квартирі Мусадзе все до найменшої дрібнички носило на собі відбиток піклування господині (Собко, Біле полум’я, 1952, 25); Майстри виробляли такі предмети-дрібнички, як пудрениці, портсигари, шкатулки, мундштуки та ін. (Матеріали з етногр.., 1956,4).

2. Маленький предмет, що служить прикрасою, забавкою і т. ін. На комоді.. картки далекої давнини, різні дрібнички (Коп., Земля.., 1957, 60).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 414.