ДРІБНЕ́НЬКО. Присл. до дрібне́нький. На степ, на море подивлюсь, Згадаю дещо, заспіваю Та й знов мережать захожусь [заходжусь] Дрібненько книжечку (Шевч., II, 1953, 215); Дощик, дощик Капає дрібненько (Нар. лірика, 1956, 193); Вона голосно й дрібненько зареготалась (Н.-Лев., IV, 1956, 231).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 413.