ДРІ́Б’ЯЗОК, зку, ч.
1. збірн. Невеликі предмети, речі. — Пішла я вчора на Хрещатик скуповувать по магазинах деякий дріб’язок (Н.-Лев., IV, 1956, 236); На комоді розставлено з десяток фотографій та чимало різного дешевого дріб’язку для жіночого вжитку і для прикрас (Коп., Вибр., 1953, 262).
2. збірн., розм. Малі діти. [Бичок:] Гріх тобі так за одною дитиною пеклуватися і печалюватися, а про других забувати, а у тебе ще їх тройко, треба поберегти себе задля того дріб’язку (Кроп., І, 1958, 467); Дома десь там діти, дріб’язок голодний чекає на неї, а вона [мати] сіла на гряділь і плаче (Д. Бедзик, Студ. Води, 1959, 23);//Живі істоти малого розміру в порівнянні з іншими однорідними. Щодень вивозили [селяни] на торг цілі мішки раків.. Але так само швидко і потік зовсім опустів, і в ньому лишився тільки дріб’язок (Фр.. III, 1950, 52); Кожного разу дрібноти по півцебра залишається в сітці. Там такий дріб’язок, самі мальки (Донч., VI, 1957, 263).
3. мн. і збірн. Невеликі шматочки, маленькі частини чого-небудь. Годинник дзенькнув і розбився на дріб’язки (Н.-Лев., II, 1956, 203); Град крижаного дріб’язку посипався на палубу (Трубл., І, 1955, 491).
4. Щось незначне, неважливе, нікчемне. Цілком безтурботна людина сиділа перед слідчим, мріяла про дощ, поле, хтозна про що, заклопотана, певне, хатніми дріб’язками, далека від усяких громадських справ (Горд., І, 1959, 315); — Тільки не кожен те велике вміє в собі відшукати. На поверхню душ випливає мотлох і дріб’язок, і потрібна зібраність, неабияка воля, щоб.. дістатись до великого (Руд., Остання шабля, 1959, 248).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 417.