ДРІБ’ЯЗКО́ВІСТЬ, вості, ж. Властивість і якість за знач. дріб’язко́вий. Користуючись творчим досвідом Гоголя в змалюванні комедійних ситуацій гумористичного і сатиричного характеру, письменниця [Марко Вовчок] їдко висміяла нікчемність, дріб’язковість інтересів панства (Іст. укр. літ., І, 1954, 311); Егоїзм — вузький, душевна черствість, дріб’язковість, себелюбство — всі ці якості, коли вони визначають обличчя людини, роблять її дійсно обмеженою, примітивною (Талант.., 1958, 122).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 417.