ДРЯПОНУ́ТИ¹, ну́, не́ш, док., перех., однокр., розм. Підсил. до дряпну́ти¹. Ведмідь як дряпоне його (Сл. Гр.).

ДРЯПОНУ́ТИ² див. драпону́ти.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 428.

Дряпону́ти, ну́, не́ш, гл.

1) Сильно царапнуть. Ведмідь як дряпоне його. Мнж. 112.

2) Сильно побѣжать, удрать. Ото дряпонув! аж потилиця лиска! Ном.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 451.