ДРЯПНУ́ТИ¹, ну́, не́ш, док., перех. і без додатка. Однокр. до дря́пати¹ 1, 4. Обстрижений пудель.. дряпнув її лапою по руці, домагаючись їсти (Коцюб., II, 1955, 387); Ковтнув [Василь] слину, яка боляче дряпнула в горлі (Чендей, Вітер.., 1958, 164); * Образно. Дряпнула Бурка по серці така фальшивість приятеля (Фр., IV, 1950, 83).

ДРЯПНУ́ТИ² див. дра́пати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 428.

Дряпну́ти, ну́, не́ш, гл. Царапнуть.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 450.