ДРЮЧЕ́ЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до дрючо́к. Ви пам’ятаєте в «Тадеуші» старім Старого Янкеля з цимбалами старими, Як він видобував і тихий плач, і грім, Обіруч вдаривши дрючечками легкими (Рильський, Поеми, 1957, 243).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 427.

Дрюче́чок, чка, м. Ум. отъ дрюк.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 450.