ДРУШЛЯ́К, а́, ч. Посудина з дірочками, що служить для проціджування або протирання їжі. Балашиха одцідила їх [вареники] на друшляк і подала на стіл (Н.-Лев., II, 1956, 320); Дружині полковника прислано повну кухню — цілий мішок білих каструль, чайників, ложок, мисок, друшляків і іншого добра (Ю. Янов., II, 1958, 277).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 427.

Друшля́к, ка́, м.

1) Родъ металлическаго или глинянаго ситца, сосудъ съ дырочками въ днѣ, чрезъ который сцѣживаютъ воду съ варениковъ, лапши, макаронъ и т. п.

2) Родъ шубки-безрукавки или длиннаго суконнаго жилета. Вх. Лем. 412.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 450.