ДРУКА́РКА, и, ж. Жінка, що друкує на друкарській машинці. Дріботливе стукання друкарок чути було ще на вулиці в розчинені вікна (Ле, Міжгір’я, 1953, 380); Зараз Віра працювала друкаркою в одному з відділів управління заводу (Руд., Вітер.., 1958, 31).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 426.