ДРУЖНЕ́НЬКО. Присл. до дружне́нький. Кричить [Турн]: — Дружненько, козаки! (Котл., І, 1952, 234); Защебече соловейко На зорі раненько, — Вже стахановки у полі Працюють дружненько (Укр.. думи.., 1955, 510).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 425.