ДРОТИ́НА, и, ж., розм. Шматок металевого виробу у вигляді гнучкої нитки або тонкого прута. Дужки були нанизані на товсту дротину, мов в’язка бубликів (Коп., Вибр., 1953, 302); Істотною частиною таких [нагрівальних] приладів є дротина з великим питомим опором, вміщена всередині приладу (Фізика, II, 1957, 123).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 421.