ДРОЗДИ́ХА, и, ж., розм. Самка дрозда. Там береза висока Зводить голову тихо, Ліс обмірює оком Сизокрила дроздиха (Мал., І, 1956, 87).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 421.