ДРОБИ́НКА, и, ж.

1. Зменш.-пестл. до дроби́на. Дробинки — не що інше, як затверділі краплі розплавленого свинцю, який при заводському способі виготовлення примушують падати краплями з великої висоти у холодну воду (Цікава фізика.., 1950, 111); * Образно. В коренищі старих груш, коло самої землі, були дупельця, де гніздилися гадюки й звідки сторожко визирали блискучі дробинки хижих очей (Юхвід, Оля, 1959, 29); * У порівн. Гострі слова.., наче уїдливі дробинки з дробовика, уражали панів і підпанків (Рад. Укр., 15.ІV 1959, 2).

2. діал. Крихта, кришка. — Але побачим, — додав [подорожній], встаючи і збираючи дробинки з хліба (Фр.. VIII, 1952. 224).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 419.

дроби́нка — шийна оздоба дівчат (у західних регіонах України) — намисто, виплетене у вигляді стрічки з дрібних кольорових на­мистинок, бісеру, здебільшого на шовковій основі, орнамент на прикрасі завжди геометричний.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 201.