ДРИ́ЗНУТИ, ну, неш, док., фам.

1. Швидко побігти, втекти. Злякавсь Хома.., як дризне, так тілько й бачили Хому (Сл. Гр.).

2. Сильно вдарити кого-небудь. — Одступись! — вигукував чийсь смішно загрозливий голос.— Одступись, поки не дризнув (Мик., II, 1957, 175).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 413.

Дризну́ти, ну́, не́ш, гл. Побѣжать, удрать. Злякавсь Хома…. та кинувши москаля (що вів на мотузці), як дризне, так тілько й бачили Хому. Рудч. Ск. II. 176.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 442.