Про УКРЛІТ.ORG

дрижання

ДРИЖА́ННЯ, я, с. Дія за знач. дрижа́ти. Одягався [Доря] поспішно, ..з дрижанням кожної жилки од холодку сорочки (Коцюб., II, 1955, 374); — І не попадайся, мерзотнику, на моїх стежках! — На останнім слові голос його вже вломився на дрижання (Ле, Міжгір’я, 1953, 392).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 412.

вгору