ДРЕСИРУВА́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто займається дресируванням тварин, птахів і т. ін. Я дивився на тих звірят, а сам думав: виросту, обов’язково дресирувальником буду (Збан., Мор. чайка, 1959, 94).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 411.