ДРЕСИРО́ВАНИЙ , а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до дресирува́ти.

2. прикм. Який пройшов дресировку і має певні навики. Я там [у цирку] бачив, як собачки танцюють під музику. Дресировані (Вишня, II, 1956, 290); Кілька років тому в зарубіжній пресі з’явилося повідомлення про використання дресированих голубів для… керування бойовими ракетами (Наука.., 7, 1963, 10).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 411.