ДРЕ́ВНІЙ, я, є.
1. рідко. Те саме, що старода́вній. Ось і він, Дніпро, величний і древній, народна українська ріка! (Ю. Янов., І, 1958, 229); Нерідко можна було бачити біля цього пам’ятника древньої архітектури.. туристів (Вільде, Сестри.., 1958, 516); На території древніх слов’ян римські медальйони знайдені неодноразово (Археол., VIII, 1953, 47); Майже два з половиною тисячоліття тому у гирлі Борисфена, як древні греки, називали наш Дніпро, мандрував історик Геродот (Жур., Звич. турботи, 1960, 17); // у знач. ім. дре́вні, ніх, мн. Люди, що жили в далекому минулому. — Пам’ятаєте римське прислів’я: «Юпітер, ти сердишся, отже, ти неправий»? У древніх теж був свій глузд (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 151).
Дре́вні мо́ви — латинська і старогрецька мови. Останніми часами трохи мов поправився [Микось] по древніх мовах (Л. Укр., V, 1956, 286).
2. розм. Який дожив до глибокої старості, дуже старий (про людей, тварин). Він древній, сивий дід, довге волосся і довга біла борода всуміш з баговинням звисають аж по пояс (Л. Укр., III, 1952, 189); Від сарайчика загавкав древній і вже майже безголосий від старості пес (Головко, І, 1957, 46); // Який існує багато років, зношений, ветхий (про предмети). Лики іконні якось страх як смутненько дивилися з стін — древні, стемнілі, померклі лики (Вовчок, І, 1955, 302); Брав він тоді з собою таку ж древню, як і сам, кобзу (Бурл., О. Вересай, 1959, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 410.