ДРАЧ, а́, ч.

1. розм. Те саме, що дра́чка 1. Ми ті, що платимо податки, Собі ж лишаєм труд і плач, Котрім державні всі порядки є тільки кривда, тільки драч (Пісні та романси.., II, 1956, 187).

2. діал. Просорушка. Спритний Омелян хитромудро переплів ремінням крупорушку, драч, вальці, січкарню і керат [кират] (Стельмах, Хліб.., 1959, 116).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 409.

Драч, ча́, м.

1) Шомполъ. Ромен. у.

2) Пильщикъ. Уже драчі поприходили з лісу від драчки. Волын. г.

2) Обдирало, сборщикъ податей. Воно б добре жилось, та драчі прокляті: двадцять п’ять карбованців за п’ять душ подушного заплати. Лебед. у.

4) Колючій кустарникъ. (Добруджа). КС. 1883. І. 59.

5) Родъ удочки для крупной рыбы при ловлѣ зимой: оловянная гирька съ крючковъ на шнуркѣ. Вас. 189.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 441.

драч (стара назва — дра́чіє) — ко­лючий чагарник, кущ; рослина має лікувальні властивості, помі­чені здавна; «Лексис» Лаврентія Зизанія подає: «Драчіє єсть хоіна, которая, в вині зварена, злічує уха, репи полни и очі уразові, то єст раненні або ударенні».

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 200.