Про УКРЛІТ.ORG

дратівний

ДРАТІВНИ́Й, а́, е́. Який діє на органи чуття, подразнює їх. Велику приземкувату хату, де розмістилася санітарна частина полку, сповнювали гострі, дратівні пахощі карболки, поту, закипілої крові (Жур., Вечір.., 1958, 257); Він обома руками.. закривав ту бляху, ховаючи її дратівне блищання (Ле, Хмельницький, І, 1957, 4); // у знач. ім. дратівне́, но́го, с. Ліки, шо викликають подразнення, діють як дратівник.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 409.

вгору