ДРАТО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до дратува́ти. Вельми дратований хвилею цих неподобних веселощів, пан.. посилав своїх посіпак чи не на всі дзвіниці міста, але вгамувати дзвонарського шалу не міг (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 385).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 409.

Драто́ваний, а, е. Раздраженный.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 441.