ДРАПІРУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок.

1. тільки 3 ос. Мати властивість падати, лягати складками (про тканину). Тканини з ацетатного шовку красиві, м’які, добре драпіруються, менше мнуться (Веч. Київ, 20.V 1957, 1).

2. у що, чим. Накидати на себе що-небудь так, щоб воно спадало складками. Драпіруватися в шовкову тканину.

3. Пас. до драпіру́вати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 408.