ДРАНЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до дра́ний. Кожушок був.. драненький та задубілий (Мик., Кадильниця, 1959, 4); У Василька на голові була облізла шапка, а на плечах драненька сорочка в синю смужку (Панч, II, 1956, 173).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 406.

Дране́нький, а, е., Ум. отъ драний.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 440.