ДРАГОМА́Н, а, ч. Перекладач при європейському дипломатичному або консульському представництві, перев. у країнах Сходу. Турок.. спокійно вислухав їх через драгомана (Коцюб., І, 1955, 381).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 404.

Драгома́н, на, м. Переводчикъ при посольствѣ, миссіи. А также пхнув він драгомана і до латинського султана. Котл. Ен.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 440.

драгома́н — стара назва перекладача, зокрема при посольстві, мі­сії. А так-же пхнув він драгоманів і до латинського султана (І. Котля­ревський).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 199-200.