Драголю́б, ба, м. Раст. a) Mentha arvensis, полевая мята, б) Lycopus europaeus L. ЗЮЗО. І. 127. Ум. Драголю́бчик. Мил. 96. Ти, Одарко, ти, голубко моя, що ти мені та за зілля дала? Дала тобі драголюбчику, ти Іванку, мій голубчику. Чуб. V. 34.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 439.

драголю́б (зменшено-пестливе — драголю́бчик) — приворотне зілля; у народній пісні: «Ти, Одарко, ти голубко моя, що ти мені за зілля дала? — Дала тобі драголюбчику, ти, Іванку, мій голубчику»; у де­яких місцевостях святили на Ма­ковія, а потім відвар давали пи­ти, — «якщо пече всередині».

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 199.