ДРАГЛІ́, і́в, мн. Їжа із згуслого при охолодженні м’ясного чи рибного відвару з дрібними кусочками м’яса або риби. Привіз в місто мужик сіно, Продав його зрання, Купив собі добру миску Драглів на снідання (Рудан., Тв., 1956, 114); У полумисках тремтять драглі (Пера., II, 1958, 274); * У порівн. Білі повні щоки та круглі плечі аж трусилися, мов драглі (Н.-Лев., IV, 1956, 11).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.
— Т. 2. — С. 404.
Драглі́, лі́в, м. мн.
1) Студенистое вещество. драгля́ми взяло́сь. Отъ разложенія превратилось въ полужидкую массу. Картопля зімою померзла, а не весну так драглями і взялась. Мир. Пов. II. 88. Той самий туман угорі видається нам хмарою, а не так, як думають, що ніби то хмара схожа на драглі. Дещо.
2) Кушанье: студень. Чуб. VII. 444.
3) Раст. Tremella mesentherica Rety. ЗЮЗО. I. 139.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.
— Т. 1. — С. 439.
драглі́ — старовинна українська страва із згуслого при охолодженні м’ясного чи рибного відвару з дрібними шматочками м’яса або риби. Привіз в місто мужик сіно, Продав його зрання, Купив собі добру миску Драглів на снідання (С. Руданський).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.
— С. 199.
