ДРА́ГА, и, ж.

1. Плавучий землечерпальний агрегат для механізованої розробки розсипних родовищ корисних копалин (золота, платини, олова, алмазів і т. ін.), а також для днопоглиблювальних робіт. В долині річки ще здалека серед відвалів видно білу споруду, яка нагадує корабель. Це золотодобувна фабрика-драга (Веч. Київ, 15.VII 1957, 4).

2. Прилад для добування тварин і рослин з дна водойм. Важка, наповнена рибою драга повільно лягає на палубу (Рад. Укр., 15.VII 1962, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 404.