Про УКРЛІТ.ORG

драбинка

ДРАБИ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до драби́на. [Зінька:] Ач, який святий та божий, без драбинки лізе на небо! (Кроп., II, 1958, 30); Хлопці кинулись, загнали [худобу].., а жінки Подоїли й подавали Паші всім за драбинки (Фр., X, 1954, 247); Лец-Отаманів ще від батька навчився поважати начальство. Цю рису в ньому цінували, і він хутко став просуватися по військовій драбинці (Панч, І, 1956, 188); У Микити широкі плечі, великі уші і стрижений драбинкою чуб на голові (Вас., І, 1959, 267).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 403.

вгору