ДОЯ́РКА, и, ж. Робітниця, яка доїть і доглядає корів. Непомітно із худенької сироти виросла вродлива дівчина, розумна комсомолка, а згодом Мотря стала кращою дояркою в колгоспі (Панч, В дорозі, 1959, 189).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 403.

Доя́рка, ки, ж. Доильщица. Стала за доярку до корів. Св. Л. 322.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 439.