ДОШЛЮ́БНИЙ, а, е. Який існував до шлюбу. Одружившись, подружжя може або залишитись при своїх дошлюбних прізвищах, або носити спільне прізвище (чоловіка або жінки) (Рад. суд на охороні прав.., 1954, 18).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 402.