ДОЧІ́СУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОЧЕСА́ТИ, чешу́, че́шеш, док., перех. Закінчувати чесати (коси, шерсть і т. ін.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 400.

Дочі́сувати, сую, єш, сов. в. дочеса́ти, шу́, шеш, гл. Дочесывать, дочесать. Оттаке щастя було і в батька, — промовила ганя, вертаючись у хату і дочісуючи косу. Левиц. І. 196.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 437.