ДОЧО́ВГАТИ, аю, аєш, док., розм. Не поспішаючи, поволі, з труднощами дійти, добратися куди-небудь, до якогось місця. — Додому мені пора вирушати, бо поки дочовгаю, то вже й звечоріє надворі (Шиян, Гроза.., 1956. 544).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 400.