ДОЧА́ПАТИ, аю, аєш, док., розм. Поволі, насилу дійти, добратися куди-небудь. Присмерком дочапали [інститутка з Устиною] до хутора (Вовчок, І, 1955, 119).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 399.

Доча́пати, паю, єш, гл. Добраться, волоча ноги, съ трудомъ. Присмерком дочапали до хутора. МВ. (О. 1862. ІІІ. 52).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 436.