Про УКРЛІТ.ORG

доця

ДО́ЦЯ, і, ж., пестл.

1. Те саме, що дочка́ 1. — Не руш, доцю, Костіка..умовляє дівчинку мама (Петльов., Хотинці, 1949, 10); З машини й справді виходила її доця, одягнена сьогодні в нову світло-голубу сукню (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 69).

2. Звертання літньої людини до молодої жінки або дівчини. — Хто ти є, доцю, відкіля? Аж у грудях потепліло Даринцідоцею назвала, та ще й якось наче трохи материнським голосом (Вирган, В розп. літа, 1959, 266).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 399.

вгору