Про УКРЛІТ.ORG

доходитися

ДОХО́ДИТИСЯ, иться, недок., ДІЙТИ́СЯ, ді́йдеться, док., безос.

1. Бути змушеним що-небудь робити. Сутужно доходилося Микиті з двома малими дітьми, проте він вигодував їх (Л. Янов., І, 1959, 309).

2. Ставати необхідним, неминучим. [Килина:] Он до чого дійшлося, що вже баришні простих парубків почали приваблювати? (Кроп., II, 1958, 422).

ДОХОДИ́ТИСЯ, ходжу́ся, хо́дишся, док., розм. Часто, довго ходячи, зазнати чого-небудь небажаного, неприємного. Ходив на.. [досвітки] не рік, не два, Та вже й доходився, Що став ходить ще парубком Та й дядьком зробився (Щог., Поезії, 1958, 238); — Ходи, ходи… Ти доходишся… взнає батько, він на тобі три шкури спустить (Ковінька, Чому я не сокіл.., 1961, 74).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 398.

Дохо́дитися, хо́джуся, дишся, сов. в. ді(о)йти́ся, дійду́ся, дешся, гл.

1) Приходить, прійти, доходить, дойти до чего, кого. дійдеться ряд. Придетъ чередъ. Конст. у.

2) — до ко́го. Дойти, доходить до свѣдѣнія кого. До царя те дійшлось. Рудч. Ск. І. 82.

3) безл. Приходиться. Як мені доходилось — він знає. Черк. у. По́ки там ще до чо́го ді́йдеться! Пока еще что будетъ. Кв. II. 100.

Доходи́тися, джу́ся, дишся, гл.

1) Доходиться. Доходився, що й хвоста збувся. Ном. № 8780.

2) Находиться, уходиться. Доходились ніжки, доробились ручки. Ном. № 8234.

3) — чого́. Доходиться до бѣды, нажить бѣду. Не ходи, мій синоньку, доходишся лиха. Млр. л. сб. 339.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 436.

вгору