ДОХОВА́ТИСЯ див. дохо́вуватися.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 397.

Дохова́тися, ва́юся, єшся, гл.

1) Прятаться до чего либо. Усе ховавсь та й доховавсь, що далі вже й нікуди.

2) Вскормить, воспитать. З чужого чортяти не доховаєшся свойого дитяти. Чуб. І. 302.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 435.