ДОТУЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ДОТУЛИ́ТИСЯ, тулю́ся, ту́лишся, док., до чого, чого, діал. Доторкатися (у 1 знач.). Ступає юнак легенько, начеб і не дотуляється до землі (Грим., Син.., 1950, 109); Пробувала [Олена] кілька раз дотулитися клямки (Март., Тв., 1954, 122); Олена дотулилась побожно складеними в поцілунок губами до книги і відклала її на полицю (Чендей, Вітер.., 1958, 31).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 395.