Про УКРЛІТ.ORG

дотримувати

ДОТРИ́МУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОТРИ́МАТИ, аю, аєш, док., перех.

1. Тримати кого-, що-небудь до певного строку.

2. перен. Точно, без відхилень виконувати, здійснювати що-небудь обіцяне, загадане, необхідне і т. ін. Кандиба деякий час суворо дотримував обіцянку і зовсім не пив (Дмит., Розлука, 1957, 175); На перевозі Максим гостро наказав козакам загону дотримувати цілковитої тиші (Ле, Хмельницький, І, 1957, 320); — Обіцяла я тобі одкритки з дороги посилати, але й того не дотримала (Л. Укр., V, 1956, 420); Він таки дотримав свого слова (Гур., Новели, 1951, 226); Бронко надто добре знав батька, щоб сумніватися в тому, що він дотримає погрози (Вільде, Сестри.., 1958, 119); // Берегти, охороняти що-небудь. Вони суворо дотримували тайни (Ю. Янов., І, 1954, 57).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 395.

Дотри́мувати, мую, єш, сов. в. дотрима́ти, ма́ю, єш, гл. Додерживать, додержать. — сло́ва. Сдерживать, сдержать слово. Хто багато обіцяє, той рідко слова дотримає. Ном. № 4520. Перестань, милий, долі нарікати, старайся тілько слова дотримати. Гол. І. 344.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 434.

вгору