ДОТОРКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., рідко.

1. Те саме, що доторка́тися.

2. перен. Виводити з стану душевної рівноваги, досаждати чим-небудь.

◊ Доторка́ти до живо́го див. живи́й.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 394.

Доторка́ти, ка́ю, єш, сов. в. доторкну́ти, ну́, не́ш, гл. = Доторкатися. Перенесу ключі не побрязкаючи, пробужу малого не доторкаючи. Мет. 26.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 434.