ДОТО́ПТУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОТОПТА́ТИ, топчу́, то́пчеш, док., перех. Закінчувати топтати що-небудь; топтати до кінця. * Образно. Мотрина Дарій, що дотоптувала стежкою життя п’ятий десяток літ, розгублено позирала ззаду на схвильованих дівчат (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 243).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 394.