ДОТКЛИ́ВИЙ, а, е.

1. Який любить говорити дошкульні слова. Дотклива людина.

2. перен. Дошкульний, гострий (про слова, холод і т. ін.). Засміявся і Ян, узявши руку дружини в свою, потиснув її, а потім поцілував, у чому пані Софія, відчула доткливий натяк на охололу вже ніжність (Ле, Хмельницький, І, 1957, 161).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 394.

Доткли́вий, а, е.

1) Рѣзкій, говорящій колкости, обидныя вещи. Усе робила і слухалась як матір рідну (свекруху); дотклива вона була, да що, — думаю, — мені з їм жить, а не з нею. Г. Барв. 60.

2) Колкій, рѣзкій, обидный (о словахъ).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 434.