Досі́пати, паю, єш, гл.

1) Додергать.

2) Достать, добыть. А що, синку, досіпав де грошенят? — Досіпаєш!… таке тепер і стало! О. 1862. IX. 5.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 429.