ДОСТРУ́ГУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОСТРУГА́ТИ, достружу́, достру́жеш і доструга́ю, доструга́єш, док., перех. Закінчувати стругати що-небудь; стругати до кінця, до певної межі. Повернувшись до старости спиною, взявся [солдат] достругувати дошку (Юхвід, Оля, 1959, 113).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 390.

Достру́гувати, гую, єш, сов. в. доструга́ти, га́ю, єш, гл. Достругивать, достругать.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 432.