ДОСТРО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОСТРОЧИ́ТИ, рочу́, ро́чиш, док., перех.

1. Закінчувати строчити; строчити до кінця, до певної межі.

2. розм. Закінчувати писати; дописувати що-небудь. Дострочити лист.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 390.