ДОСТРИ́БУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОСТРИБА́ТИ, а́ю, а́єш, док. Стрибаючи, добиратись до когось, досягати якого-небудь місця. — Та я літом було на одній нозі до його [хрещеного батька] дострибаю! (Мирний, IV, 1955, 288).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 389.

Достри́бувати, бую, єш, гл.

1) сов. в. достриба́ти, ба́ю, єш, гл. Допрыгивать, допрыгать до чего либо.

2) сов. в. дострибну́ти, бну́, не́ш. Допрыгивать, допрыгнуть до чего либо.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 432.