ДОСТОВІ́РНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до достові́рний. Практика підтверджує достовірність об’єктивних наукових знань, розбиває, відкидає ненаукові, неспроможні погляди (Біогр. Леніна, 1955, 103); — А я вже думав, що під сумнів берете достовірність цього документа (Кучер, Трудна любов, 1960, 112).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 388.